середа, 20 травня 2015 р.

ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

ЗМІСТ
1. Моральність і народні традиції
2. Моральна культура сучасного суспільства
3. Складові духовної культури людини
4. Самовиховання моральної культури підлітків
5. Формування моральної культури старшокласників з урахуванням вікових особливостей

Майбутній інтелектуальний багаж будь-якої країни в своїй основі визначається рівнем освіти та вихованості сьогоднішньої молоді. Причому визначальним стане не система отриманих знань, а світогляд людини, що формується в першу чергу в сім'ї, соціальному середовищі, освітньо-виховних установах. Моральне виховання - ядро ​​виховної системи, сутнісний її компонент. Виховання підростаючих поколінь завжди було найважливішим з суспільних завдань, але ця вічна проблема особливо гостро постає у перехідні періоди суспільства, коли нові умови різко змінюють вимоги до людини з боку суспільства. Головна особливість сучасної соціально-педагогічної ситуації полягає в демократичних перетвореннях та змін, які відбуваються в процесі реформування системи освіти. Однак інноваційні процеси у сфері освіти здійснюються в умовах різкого загострення виховних проблем, продиктованого, перш за все, економічною нестабільністю і духовним дисбалансом у суспільстві. У цій роботі будуть розглянуті проблеми формування моральної культури старшокласників, фактори, що впливають на моральність і способи її підвищення. Також буде позначено вплив на рівень моральної культури підлітків їх оточення, середовища, сучасних тенденцій розвитку суспільства.


1. Моральність і народні традиції

Довгі роки соціалізація особистості не загострювалася проблемою поколінь. Кожен представник нового покоління мав долучатися до тих цінностей, ідеалів, знань, умінь, які вироблялися його предками. Основним критерієм діяльності та поведінки був принцип: "Так робили твої діди й батьки, тому ти повинен робити так само". Проблема покоління не могла виникнути в цих умовах, як проблема, що виходить за межі технології передачі накопиченого соціумом досвіду.
У традиційному і стабільному суспільстві минуле було схемою майбутнього. Старше покоління втілювало в собі мудрість часу, володіло усім комплексом знань і молодші освоювали їх у тому ж обсязі, не сумніваючись в їх важливості та корисності. Нова ситуація вимагає особливої ​​гнучкості, взаємної терпимості до відмінностей, уміння зберігати зв'язок часів, не відкидаючи минулого як дуже старого, але і не нехтуючи новим, як негідним. Інакше розрив і конфлікт між поколіннями стає неминучим, суспільство різко поділяється за віковими групами. Щоб уникнути цього, в соціокультурних відносинах необхідна взаємна, а не одностороння терпимість, що сприятиме діалогу. Наступність поколінь є законом соціокультурного розвитку, тому всі громадські педагогічні та особисті зусилля повинні бути спрямовані на гармонізацію й діалог поколінь.
 У період оновлення суспільства однією з найважливіших виховних завдань повинно бути збереження наступності поколінь на основі національних традицій, уявлень про ідеал громадянина своєї країни. Основою наступності поколінь є духовність людини. А духовність - це властивість душі, що складається в дбайливому відношенні, зберіганні і передачі новим поколінням загальнолюдських цінностей. Саме сьогодні суспільство переживає регрес гуманності, кризу духовності, індивідуалізм, культ грошей, мішенню деструкції стають історія, культура, мова. У такій ситуації важливо не допустити втрату у підлітків інтересу до вітчизняної історії, культури, традицій. Молодь необхідно долучати до великих заслуг предків, що створили всесвітньо значущі пам'ятники культури, прославилися героїчними подвигами та залишили нам у спадок високоморальні цінності і гуманістичні заповіді.
Традиційна народна культура гуманістична і демократична за своєю сутністю, володіє високим виховним потенціалом, ядром її є ідеал морального людини. Вся народна культура народжена працею, трудовою діяльністю, яка шанується. У праці люди спілкуються один з одним, поступово складається система норм взаємовідносин, на перше місце висувається взаємодопомога, дружба, любов.
Ідеал людини образно викристалізовується в народних прислів'ях приказках, які є своєрідними педагогічними мініатюрами. Казки, пісні, афоризми, героїчний епос, вироби народних промислів стають найважливішим засобом навчання і морального виховання. У всіх цих видах народної творчості оспівуються трудові і героїчні подвиги народу, краса природи, людські чесноти, висміюються пороки.

2. Моральна культура сучасного суспільства

Сьогоднішнє суспільство на тлі загальних кризових явищ переживає, в тому числі, і духовну кризу. В останні роки спостерігається помітне зниження рівня нормативної культури в суспільстві: все більше число різних явищ суспільного життя, раніше, безумовно, що виходили за рамки соціально-нормативної системи, стали вважатися нормальними, допустимими. Прикметою сучасного часу є незатребуваність високої культури, панування в суспільстві матеріальних цінностей. Перш за все, це проявляється в оцінці підлітками різних форм дозвільної діяльності, у низькій якості їхніх художніх уподобань. Емоційна збіднення підлітків і юнацтва в результаті загальних витрат естетичного і недостатності морального виховання найчастіше обертається асоціальні дії. Таким чином, збереження духовних основ суспільства в процесі естетичного, морального та екологічного виховання старшокласників виявляється однією з важливих завдань нашого часу.
В умовах ринку, як показала суспільна практика, утвердитися можуть люди здатні, заповзятливі, ділові, професійно компетентні, які вміють швидко адаптуватися до нових умов, здатні до ризику, які вміють приймати рішення. Можна стверджувати, що сучасна ситуація орієнтує на виховання особистості ділової людини. Сьогодні в наборі найбільш важливих життєвих цінностей учнівської молоді можна назвати: потреба здоров'я, свободи, сім'ї, високооплачуваної роботи, самоповагу і справедливості. Як цінностей як мети життя вони відзначають: нормальне сімейне життя, дружбу, свободу, щастя, почуття власної гідності, саморозвиток і прагнення до реалізації своїх здібностей. У поглядах на цінності як засобу досягнення життєвих цілей переважає оптимізм, самоконтроль, відповідальність, вихованість і чесність. Однак соціальні позиції і моральні принципи, якими учні старших класів керуються у своєму житті, залишають бажати кращого. Основним орієнтиром виховання сьогодні має бути узгоджено прийняте суспільстві уявлення про ідеал громадянина, його життєвої позиції: громадянина - представника ділового світу, громадянина - середнього та дрібного підприємця, громадянина-інтелігента, громадянина-робітника, громадянина-військового і так далі. Разом з тим всі ці ідеали ріднять і об'єднують такі риси, як патріотизм, відданість ідеалам гуманізму, свободи і демократії. Прагнення до особистого успіху в житті на благо батьківщини. Все це говорить про те, що соціально-педагогічна ситуація породила нові проблеми громадянського і морального виховання дітей та молоді. Серед них - економічне, екологічне виховання, неформальні об'єднання молоді, виховання історичної пам'яті, патріотизму, естетичного ставлення до життя, правової культури. Роль засобів масової інформації в сучасному житті досить значуща, тому що вони значною мірою формують ставлення підлітків до подій. Телебачення формує у підростаючого покоління образ нової реальності: "справжній шанована людина - людина з грошима, що володіє престижними речами". Сучасні підлітки в основному цікавляться тим, що їм може надалі забезпечити життєвий успіх. Перш за все, їх цікавить курс американського долара, вони мріють працювати за кордоном, що, на їхню думку, забезпечує матеріальне благополуччя. У сьогоднішній соціально-економічної ситуації з особливою гостротою актуалізуються загальнолюдські моральні цінності: совість, добро, справедливість, милосердя, людську гідність. Особливо важливими виховними напрямками сьогодні виступають: формування патріотичних почуттів, національної самосвідомості, естетичне виховання учнів засобами вітчизняного художньої спадщини. Культурна необізнаність безпосереднім чином впливає на масову, у тому числі і політична свідомість молоді.

3. Складові духовної культури людини

Динаміка соціальних перетворень у суспільстві викликає необхідність по-новому вирішувати проблеми формування духовної культури старшокласників. Терміни "духовна культура", "духовний світ особистості", "духовні потреби", "духовні інтереси" в даний час широко вживаються в літературі. Духовність - це з'єднання краси, любові, боргу і істини. У такому контексті вона наближає людину до гармонії. Особистістьморальна, як правило, духовна. Духовність - це визначальна, провідна її сутність. У ряді потреб людини духовність є найвищою. Духовному початку люди віддавали перевагу в усі часи. Духовність - прагнення людини жити по совісті, це похідна совісті, її логічне прояв. Це поняття поза соціального походження, освіти та професії. Бути духовно розвиненим означає бути здатним кожен день жити за законами високої вимогливості. Моральна культура учнів характеризується специфічними способами відносин до реальності, до особистої діяльності, пов'язаної з виборчим сприйняттям зразків поведінки. Вона має деякі особливості: підрозділ відносин і вчинків на гуманні (благородні, піднесені) і негуманні, моральні цінності, принципи та норми, еталони поведінки черпаються з практики суспільних і міжособистісних відносин. Моральність виявляється у моральності людини в міру регулювання відносин, вчинків, вона охоплює всі сторони діяльності та духовного життя людини, моральні норми і зразки спонукають школяра співвідносити свою поведінку з певними моральними еталонами. Невід'ємним компонентом духовного багатства школяра є естетична культура.
Вона включає в себе розвиток естетичних почуттів і смаків школяра, формування естетичної свідомості учня (здатності усвідомлювати красу форм і гармонію фарб, відрізняти справжню красу від фальшивої), розвиток художніх творчих здібностей учнів. Зростання естетичної культури збагачує моральний світ школяра, прославляючи особистісні якості. Естетична культура учня проявляється в системі відносин з оточуючими людьми в різних умовах (домашніх, в школі, в громадських місцях). Повноцінне духовну освіту не можливо без етичної культури. Мета етичної освіти полягає у формуванні моральної свідомості старшокласника, забезпеченні не тільки знання і розуміння моральних принципів і норм, але й у досягненні усвідомленості їх засвоєння, здатності керуватися ними. Етична культура впливає на динаміку індивідуального самосвідомості, вироблення моральної позиції у прийнятті та виконанні рішень. Вона допомагає визначити моральні критерії поведінки, зробити правильний вибір в конкретній життєвій ситуації. Моральнепросвітництво підвищує культуру моральної свідомості та поведінки. Моральна культура стимулює моральну здатність молоді до засвоєння знань, готовність збагачувати і множити духовні резерви особистості.
Розширюючи і поглиблюючи моральні знання та уявлення, молодь розвиває інтелект, ерудицію, уяву, а це, у свою чергу, дає можливість використовувати отримані знання у поведінці. Конкретна мета морального освіти - формування морально надійної і зрілої особистості, що відрізняється культурою морального судження, здатної використовувати моральні знання для аналізу обставин, оцінки своєї поведінки та якостей, а також поведінки інших людей. Навчити молодь розмірковувати над морально-етичними проблемами, розвинути потреба в моральному задоволенні означає прищепити навички аналізу мотивів своєї поведінки, передбачення можливих наслідків вчинків для оточуючих, розмежування добра і зла. Про те, як важливо формування духовної і моральної культури писав В.А. Сухомлинський, який вважав, що найстрашніше для людини - це перетворитися на сплячого з відкритими очима: дивитися і не бачити, бачити і не думати про те, що бачиш, добру і злу слухати байдуже, проходити спокійно повз зла і неправди. Етично орієнтована свідомість проявляється у повазі до інших людей, визнання їх людської гідності і потреби бути визнаним ними, в прагненні до послідовності своєї лінії поведінки в процесі втілення добрих намірів у відповідні вчинки.
Без здорової природи немає фізично і морально здорової людини. Тому питання екологічної культури останнім часом у всьому світі викликають глибокий інтерес. Природа - це об'єкт, засіб і суть нашої діяльності і в житті людини і суспільства має універсальне значення: виробниче, наукове, оздоровче, естетичне і виховне. Щоб не втратити свої високі інтелектуальні та моральні якості, зберегти себе як носія культури, особистість творчу, людина повинна домагатися не панування, а гармонії і співробітництва з природою. Важливо також здійснити реабілітацію, відновлення і реконструкцію природного навколишнього середовища в обсязі, необхідному для задоволення інтересів людини і можливостей науки і технології. Потреба пізнання природи - одна з вищих духовних потреб. Розвиток екологічної культури визначається рівнем ставлення учнів до природи. Володіючи екологічною культурою, вони усвідомлюють загальні закономірності розвитку природи і суспільства, розуміють історію суспільства як наслідок історії природи, першооснову свого становлення та існування.
Культура праці також сприяє розвитку духовної культури старшокласників. У процесі праці не тільки створюються матеріальні і духовні цінності, але також змінюється сама людина, розвивається його свідомість. У процесі праці люди вступають у певні взаємовідносини один з одним і з засобами виробництва. Кінцевий результат будь-якого виду праці людини завжди осмислений. Для його здійснення необхідні знання, вміння, воля, увага, ініціатива, кмітливість, дисципліна. У цьому сенсі праця необхідна для розвитку кращих якостей психіки людини. Ставлення людей до праці закріплюється у свідомості у вигляді моральних норм. Ставлення до праці як до творчості стає характерним, проявляючись як у сфері матеріального, так і духовного виробництва. У результаті формується тип творчої людини не тільки за своїм життєвим цілям, а й за способом дій, специфіці підходу до життя. Творча праця завжди захоплює людей, захоплює цілком, стає невід'ємною частиною їхнього життя, прагнень. У формуванні моральності старшокласників важлива роль належить звичкам. Звички є індивідуальною належністю особистості. Наявність корисних звичок дисциплінує волю і самовладання, дає внутрішню зібраність і цілеспрямованість. Осередком моральності є борг. Борг людини перед людиною, перед суспільством, перед своєю країною. Борг перед батьками, перед колективом, перед вищими моральними принципами. Вірність обов'язку підносить людину. З вміння відчувати поруч із собою іншу людину, розуміти його інтереси, прагнення, узгоджувати свої вчинки з його людською гідністю - з цього починається борг.
Основоположними моральними якостями є також честь і особисту гідність. Вони відображають один з найважливіших видів моральних відносин людини - його ставлення до самого себе як соціально значимого суті. На думку А.І. Кочетова, у них проявляється знання себе і ставлення до себе, заломлені через ставлення до себе з боку інших людей. Базисний характер честі і гідності особистості визначається тим, що разом з такими поняттями, як патріотизм, працьовитість, гуманізм і колективізм, вони відображають сутність провідних моральних відносин, що існують у суспільстві. Закріпилися основні моральні відносини людини проявляються в наявності у нього певних моральних принципів і відповідних їм особистісних якостей, між якими існує взаємозв'язок. Наявність базисних моральних якостей надзвичайно важливо для кожної людини, тому їх формування у старшокласників слід приділяти першорядне значення. Найбільш істотними складовими елементами честі і особистої гідності є чесність, самолюбство, самоповага, скромність, гордість і так далі. Честь і гідність знаходяться як би на вершині всієї системи особистісних якостей, як би вінчають весь процес морального виховання учнів і є його підсумковим критерієм. У цьому сенсі честь і гідність - результат виховання у старшокласників патріотизму та культури міжнаціональних відносин, гуманізму і працьовитості, дисциплінованості і культури поведінки, а також успішної навчальної, трудової, спортивної діяльності та інших соціально значущих її видів. До основних смисловим характеристикам честі слід віднести: наявність у людини позитивної репутації, повага до людини з боку інших людей, внутрішнє переживання необхідності посилити свою соціальну значимість. Володіти гідністю - означає мати щось цінне, корисне і необхідне для себе та інших людей. Достоїнствами людини вважаються її здоров'я, сила, розумний спосіб життя, освіченість, працьовитість, чесність, правдивість та інші позитивні якості.
Гідність передбачає усвідомлення людиною своєї соціальної значимості і виступає як прояв його моральної самосвідомості. Найважливішими показниками вихованості у старшокласників честі та гідності є: позитивна моральна репутація в колі однолітків, вчителів та батьків, а також адекватне їй почуття самоповаги, високий рівень осмислення школярами сутності аналізованих якостей і їх моральних проявів у свідомості і поведінці людини; наявність усталеної моральної потреби і внутрішнього прагнення вести себе відповідно до вимог честі і гідності, що постійно проявляються в повсякденному житті і в критичних ситуаціях, що вимагають морального вибору . Для підвищення ефективності процесу формування честі і гідності зростаючого людини важливо не тільки орієнтуватися на провідні критерії цих моральних якостей, а й враховувати основні фактори їх розвитку в учнів. Найважливіші функції в зміцненні честі та гідності людини покликане виконувати держава. На формування честі і гідності впливають типові етнічні риси, місце проживання, середа (сім'я, школа, оточення), стать, психофізіологічні особливості.

4. Самовиховання моральної культури підлітків

Здатність до моральної поведінки вимагає великих особистих зусиль. Людина повинна вміти розумно направити свої запити і схильності, подолати протиріччя між обов'язком і скороминущим бажанням, совістю і лінню. Самовиховання пов'язане з визначенням морального ідеалу і створенням програми особистого вдосконалення. Ідеал передбачає такі параметри розвитку індивідуального духовно-морального світу, завдяки яким формується моральна цілісність особистості. Вона проявляється в єдності свідомості та поведінки і досягається на рівні етичного самосвідомості старшокласника як суб'єкта моральних відносин. При цьому зростає роль свідомих мотивів, добровільності у дотриманні моральним приписам. Перетворення моралі з зовнішніх вимог та механізму регулювання поведінки в систему особистих цінностей і саморегулювання відбувається в процесі глибокого емоційного сприйняття моральних норм. Існує певна залежність між моральним ідеалом, і змістом самовиховання школярів. Справа в тому, що учням необхідні ще й зразки моральної поведінки конкретних людей. Преса дає нам приклади повсякденного моральної поведінки людей (публікації про ініціативу, талант і винахідливості людей), за допомогою яких формується еталон особистості людини. Моральне самовиховання підлітків пов'язано з умінням давати звіт, з самоконтролем, самоставлення, культурою спілкування і вимогливістю до себе.
Самозобов'язання та їх виконання, вміння тримати слово, щирість у стосунках з усіма - важливі способи самовиховання в цьому плані. У старших класах на основі чесності вже стає можливим перехід від виховання до самовиховання принциповості та інших моральних якостей. Моральне самовиховання можна організувати на базі будь-якого виду роботи. Самовиховання стає стійкою тоді, коли учні мають чітку програму і опановують його прийомами і методами. Програма виступає як єдність мети, часових меж і засобів самовиховання.
У результаті роботи з формування мотивів виховання підлітки зосереджують свої зусилля на подоланні недоліків у тих видах діяльності, де вони найчастіше виявляються. Програма самовиховання кожного підлітка повинна складатися, насамперед, з короткою самохарактеристики з вказівкою на недоліки. У моральному самовихованні школярів віку провідне значення має сформованість колективу. У підлітків на перший план виступає спілкування як провідна сфера їх самовираження, самовияву і самоствердження. Тут вирішальне значення мають цінності, прийняті в середовищі старшокласників. Як засіб самовиховання можна використовувати громадські доручення. Тимчасові доручення даються підлітку головним чином для того, щоб він зрозумів недоліки свого характеру.
Всі прийоми спонукання до морального самовиховання використовуються залежно від ситуації і рівня вихованості учня. У сучасних умовах стає особливо актуальною завдання трудового і економічного виховання старшокласників. Трудове виховання і самовиховання повинні зв'язуватися з практичною участю підростаючого покоління в удосконаленні суспільного виробництва, в діяльності підприємств, тому що відношення до себе неможливо сформувати без включення підлітків у трудові виробничі відносини. Трудове виховання покликане поставити підростаюче покоління в позицію суб'єкта праці, перетворювача природи, суспільних відносин, творця реальної дійсності, що має супроводжуватися керованим, регульованим перетворенням духовного світу самого суб'єкта праці. У цьому випадку зміст, характер трудової діяльності, спосіб її організації є регуляторами психічного розвитку особистості.
Праця і самовиховання за своєю природою - два вольових процесу, вимагають ідентичною психічної активності та вдосконалення єдиного механізму саморегуляції, управління собою. Організовуючи самовиховання, ми тим самим готуємо особистість до праці, а більш висока трудова вихованість забезпечує і більш ефективне самовдосконалення. Специфіка діяльності і відносин до виробництва, до людей праці висуває певні вимоги до самовивчення і саморегуляції поведінки школярів. Участь у діяльності сприяє правильному прогнозування її результатів, спрямованості дій, дозволяє краще визначити своє покликання. І чим краще учень знає особливості свого внутрішнього світу, тим продуктивніша його діяльність. З розвитком успіху в діяльності у підлітків з'являється впевненість у своїх силах, цілеспрямованість і зростає громадська активність. Особистість формується інтенсивніше. Діяльність стає основою самовиховання, якщо громадські і соціальні ідеали людини з'єднуються з особистими ідеалами, збагачують їх. Цінність діяльності для самовиховання визначається ступенем її труднощі для учнів. До самовиховання спонукає діяльність, наростаюча за труднощі, вона змушує виробляти нові риси характеру і трудові вміння, постійно тренувати і удосконалювати себе. Діяльність стає основою самовиховання, якщо в ній поєднуються особисті, колективні і суспільні інтереси. Не можна забувати і про естетичний самовихованні. Естетичне виховання і самовиховання має сформувати загальну естетичну культуру особистості в тісному зв'язку з культурою розумової та фізичної праці, етикою поведінки і спілкування. У цьому відношенні естетичне самовиховання підпорядковане загальному закону: воно невіддільне від виховання, є його результатом, її поглибленням, завершенням. Але головна особливість естетичного самовиховання полягає в тому, що воно стає ефективним, коли постійно пов'язане з іншими напрямами роботи над собою або є продовженням, розвитком або частиною естетичного виховання. Наука і мистецтво, об'єднавшись, можуть виховувати людину і спонукати її до самовиховання, самовдосконалення в усіх відношеннях. У своїй взаємозв'язку естетичне виховання і самовиховання сприяють вирішенню виховних завдань у всіх напрямах вдосконалення особистості. Важливою ланкою в моральному вихованні є фізична самовиховання. Функції фізичного самовиховання здійснюються тим ефективніше, ніж гармонійніше вони зв'язуються в єдине ціле, в систему точно відпрацьованого управління фізичним розвитком особистості. Результативність фізичного виховання і самовиховання визначається тим, як воно позначається на цілісний розвиток особистості, а не тільки на здоров'я і фізичних якостях підлітків. Фізичне самовиховання сприяє гармонійному розвитку особистості, служить рішенням самих різних виховних завдань. 
5. Формування моральної культури старшокласників з урахуванням вікових особливостей
Процес морального розвитку старших школярів носить особистісно зумовлений характер. Не випадково провідні дослідники змісту шкільного виховання вказують на необхідність врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, що сприяють або, навпаки, негативно впливають на формування особистісних властивостей і якостей. Не є виключення з цього правила честь і гідність особи, психологічною основою яких є досить високий рівень самосвідомості учнів, їх здатність до рефлексії, моральної самооцінці і самоповазі. Як правило, інтровертірованной (спрямований на себе) мислення найбільш чітко проявляється в старшому шкільному віці, коли усвідомлене самосприйняття стає одним з центральних особистісних новоутворень. Тому цей вік є найбільш сприятливим періодом для цілеспрямованого формування честі і гідності особистості. У психолого-педагогічній літературі найчастіше підкреслюється суперечливий характер розвитку особистості старшокласника. Увага акцентується на ті труднощі, які у них виникають у цей життєвий період - їх перестає задовольняти займане становище у системі міжособистісних відносин; колишня напівдитячі, напівдорослий соціальна роль починає усвідомлюватися як не відповідна їх зрослим можливостям. Виникає протиріччя між прагненням утвердитися в житті та характером їх відносин з оточуючими людьми. Внутрішні переживання позначаються на розвитку моральних якостей учнів. Вчителі кажуть про віковий максималізмі старших школярів, їх завищених вимогах до себе й іншим людям. Не склалися взаємини старшокласників з учителями та батьками перешкоджають досягненню успіхів у навчанні і житті, розвитку самоповаги, зміцненню впевненості в собі. Моральне виховання тільки тоді ефективно, коли воно не йде слідом за спонтанним розвитком учнів, а сприяє збагаченню їх поведінкового досвіду, формуванню особистісних якостей, що знаходяться в стадії зародження. Моральне виховання учнів приносить мало користі, якщо воно спирається тільки на вже наявний рівень моральної вихованості учнів і не є "джерелом виникнення нового", зокрема не сприяє формуванню честі і гідності особистості. Можна сказати, що моральне виховання старших школярів має йти попереду їх особистісного розвитку, стимулюючи виникнення тих моральних новоутворень, формування яких найбільш актуально чи життєво необхідно. На основі моральних знань людини складається оцінне ставлення до самих різних явищ дійсності. Знання моральних норм, принципів може дозволити усвідомити помилковість, хибність тієї або іншої життєвої позиції. У старшокласників з високим рівнем готовності до протидії аморальним проявам присутнє почуття впевненості в собі, самостійність у судженнях і діях. Учні прагнуть мати узагальнююче думка не тільки щодо оточуючої їх дійсності, а й самих себе, свого місця у світі. З цих питань вони намагаються висловити свою точку зору, а не тільки розділяти думку інших.
Стимулюючу функцію у формуванні моральності старшокласників виконують їх оцінні здібності, що виражаються в умінні орієнтуватися в людях, правильно сприймати і оцінювати їх достоїнства і недоліки. Досвід оціночних суджень і самооцінки складається у підлітків в процесі спілкування з однолітками, думка яких є найбільш значущим для розвитку позитивної репутації і почуття самоповаги, проте бути об'єктивними їм заважає посилюється у цьому віці критичність і самокритичність, що не дозволяє давати зважену оцінку моральних вчинків інших людей і своїх власних. Впливають на формування моральних якостей прагнення старшокласників до ідентифікації себе з іншими людьми, а також з тієї соціальної ролі, яку вони збираються реалізувати в недалекому майбутньому, для формування моральних якостей необхідно використовувати позитивні приклади. Хороші передумови для набуття позитивної репутації та самоповаги мають старшокласники з яскраво вираженими навчальними здібностями, високим рівнем навченості. Однак задоволеність собою, позитивне самосприйняття, почуття особистої гідності та успішність визначається рівнем їх намагань: для психологічного комфорту намагання повинні відповідати реальній дійсності. На розвиток моральної культури молодих людей впливають темпи і рівень фізичного розвитку, їх зовнішність, наявність комплексів, зокрема комплексу неповноцінності, особливо характерного при наявності фізичних вад. Таким чином, у старших школярів є цілий ряд особистісних передумов, що сприяють розвитку самоповаги, почуття честі і особистої гідності. Необхідно враховувати можливі труднощі в особистісному розвитку старшокласників та попереджати конфліктні і стресові ситуації, які негативно впливатимуть на формування моральної культури учнів.
Формування моральної культури старшокласників тривалий і важкий процес. Існує величезна кількість факторів, що впливають на нього як позитивно, так і негативно. Тому в моральному вихованні дуже важливо створити цілісне виховний простір (школа, сім'я, установи додаткової освіти, ЗМІ та інші державні і громадські соціальні інститути), яке об'єктивно існує і розвивається, змінюється разом з економічними, соціальними, духовними і культурними змінами у суспільстві. Моральне виховання сприяє відродженню інтелектуального, духовного і творчого потенціалу нації, вихованню вільних громадян з розвиненими інтелектуальними здібностями, творчим ставленням до світу, почуттям відповідальності, гуманним ставленням до життя, здатних до продуктивної діяльності і творчості. Ідеалом старшокласника є особистість, у якої передові погляди, слово і діло знаходяться в гармонії. Переконаність і воля до дії становлять силу духу, що забезпечує єдність слова, думки і дії, які визначають надійність людини. Цілісність, стійкість і моральна надійність особистості підлітка є результат її соціального розвитку, морального виховання і самовиховання.

Немає коментарів:

Дописати коментар