Криза моралі сучасної молоді

Дана тема є досить складною для висвітлення: можна погоджуватися з тим, що молодь морально занепадає останнім часом, можна не погоджуватися з цим. На мою думку, в будь-які часи дорослі били в набат і проголошували моральний занепад молодшого покоління. Так було в 60-ті в США та в Західній Європі, коли дорослі волали про те, що хіпі заполонили світ і тягнуть суспільство в безодню, так було наприкінці розвалу Радянського Союзу, коли говорили про те, що молодь цікавлять тільки "одяг", "техніка" та розваги. Говорять про це і зараз, що молодь на межі повної деградації і т.п.

Життя –це великий простір, неосяжна таємниця, яка будувалася на певних цінностях. Ми не можемо уявити своє життя без людської доброти, порядності, почуття гідності, працелюбності, протистояння злу.

Людина – втілення високих моральних чеснот. Духовна цінність - це те, що має зв'язок із внутрішнім світом людини, те, що ми високо поважаємо і цінуємо. Цінністю є любов - вона повсюдно, але іноді ми її не помічаємо, ігноруємо і цінуємо. Доброта… Це основа нашого життя. Вона є фундаментом, на якому зростають усі духовні цінності. Та так було дотепер.

 Якщо розглянути загальноукраїнську картину, то можна побачити, що на сьогоднішній день практично не існує реальних молодіжних та дитячих проблем, які б залучали молодь до цікавих і потрібних справ. Візьмемо до прикладу різноманітні гуртки. У минулому таких гуртків було чимало, більшість з них були безкоштовні і доступні кожному. Сьогодні держава практично не фінансує подібні гуртки, а якщо такі і є, то матеріально-технічна база їх настільки зубожіла, що зацікавити молодь нею досить важко.

Сучасне життя підпорядковане ринковим відносинам, тому таким гурткам чи бібліотекам зараз важко вижити без підтримки зі сторони держави. Україна потрапила з одних економічних та соціальних умов у зовсім інші, це, безумовно, відбилося на всіх сторонах життя, у тому числі і на духовному стані молоді.

Більшість молодіжних та дитячо-юнацьких загальнодержавних програм залишаються тільки красивими лозунгами та планами на майбутнє на папері. Комітети по справах молоді не спроможні на сьогоднішній день організувати масове залучення молоді до загальнонаціональних справ, оскільки останніх практично не існує, а якщо існують, то не складають для молоді інтересу.

Молоде покоління має свої ідеали, свої  вподобання. Добро, любов, дружба все швидше і швидше  втрачають своє значення. Моральні цінності, котрі були всім для наших бабусь, дідусів, для теперішньої молоді ніщо. За словами вчених ХХІ століття можна назвати кризою моралі в сучасної молоді. Чи справді це так? Що про це думаєте ви? Мабуть, ви все ж таки погодитесь з тим, що проблема моралі, сучасної молоді стає все більше і більше актуальною.

Мабуть, немає нічого дорожчого для людини як рідний дім. Саме в рідній домівці черпаємо любов, добро, тепло і ніжність відчайдушної людини - Матері. Кожне її слово, мудрі поради, добрі діла, перший «добрий день» людям є те одвічне «не вкради», »не вбий» - то Книга життя з якого кожен з нас вирушає у своє самостійне доросле життя. Та всі ці слова ніщо інше як ілюзія. Так, саме вона. 

Так звісно, ще десь півстоліття тому багато хто погодився б з тим, що мама - ідеал для кожного. Та  зараз  все  не  так. Все  давно  змінилося.  Сучасна  молодь  не  вважає  тата  чи  маму  ідеалом. За  підрахунками  вчених  близько  60% підлітків  піднімають  голос   на своїх  батьків,  розмовляють  з  ними  нецензурними  словами,  а  десь  біля  8  відсотків    молоді  навіть  піднімали  руку  на  батьків.  Для  нас  не  є  дивним  те,  що  син  вбив  матір,  молоді  люди  пограбували  стареньку  бабусю… Ці  факти  свідчать  про  те,  що  слово  батьків  для  сучасної  молоді – ніщо.  Ні  батько  ні  мати  не  є  для  них  авторитетом,  а  моральні  цінності  втратили  своє  значення.

Існує  так  зване  «золоте  правило» - своєрідний  поріг  моральної   зрілості. Воно  зобов’язує  застосовувати  до  власних  вчинків  ту  саму  мірку,  якою  міряємо  діяння  інших  людей. Воно  стверджує,  що  всі  мають  право  на  щастя. Та  для  цього  кожен  повинен  творити  добро,  адже  з  давніх-давен  гарні  стосунки  між  людьми,  взаємопідтримка,  милосердя,  були  основними  в  житті. І  про  це  говорить  народна  мудрість:   «Добро  довго  пам’ятається»,  «Хто  людям  добра  бажає,  той  і  собі  має»,  «Життя  дано  людині  на  добрі  справи»,  тощо. 

Та  чи  виконує  це  правило  молодь? Очевидно, що ні. Про  це   можна  сказати  судячи  з  простих  життєвих  позицій. В  автобусах  рідко  коли  юнак  запропонує  дівчині  місце,  мало  хто  тепер  підійде  до  людини,  котра  себе  погано  почуває,  запропонувавши  їй  свою  допомогу. Та  люди  не  народжуються  такими,  вони  такими  стають. Вони  роблять  все  за  правилами  так  званого «сучасного  світу». Майже  кожна  друга  дівчина  до  16  років має статеві стосунки,  а  за хлопців  взагалі  варто  промовчати. Адже  ледь  не  кожен  курить  і  зловживає  спиртним.   Зараз  кожен  намагається  не  відставати  від  моди,  від  сучасної  «моралі».  Кожен  намагається  бути  «крутим».  Бути «крутим» для  сучасної  молоді  - говорити  матами, курити,  вживати  спиртне. Коротше  кажучи, це  все  те,  що  суперечить  поглядам  і  думкам  старшого  покоління.  

Для  мене прикро дізнаватись про те, що  учні  третього  класу  вживають  спиртне.  Говорять  з  вчителями  на  підвищених  тонах. З  року  в  рік  ідеали  молоді  змінюються.  І  невідомо  до  чого  це  приведе,  але  з  впевненістю  можу  сказати,  що  звичайно, не  до  добра…

Упродовж  століть  людство  виробило  прийнятні  форми  співіснування,  які  базувалися  на  правилах  і  традиціях кожного народу, а також були зумовлені особливостями національної історії, ментальності, політичного устрою країни. Взагалі, українців здавна вважали великодушним,  добрим  та  милосердним  народом.  У  18  ст.  українця  поважали  за  працелюбність, доброту  і  ввічливість,  а  у  21  ст. – це  зла, байдужа, брехлива  і  цинічна особа.  Це  і  справді  так. 

Молоді  українці  не  намагаються  бути  добрими,  не  відкривають  свого серця. Кажуть, що  лікування  добротою  потребують  не  тільки  хворі  і  самотні, а  й  цілком  благополучні  і  здорові  люди,  в  яких  душа  черства  і  глуха  до  чужого  горя.  І  з  такими  глухими  й  сліпими  терміново  потрібно  говорити.  Про  це  свідчать  не  поодинокі  статті,  історії  про  те, що  діти  забувають  про  батьків  тоді,  коли  їм  потрібна підтримка  рідних.

- «Все  гаразд, мамо,  документи  в  будинок  пристарілих  оформлені. Там  вам  буде  добре… Спокій,  тиша,  обслуговування і  ми  не  набридатимемо»

- Одна,  тепер  назавжди  одна… Ідуть  геть  найрідніші, без  котрих  життя  не  матиме  сенсу,  стане  байдужим  настільки,  що  втратить  ціну.

Старенька  розуміє,  що  діти  відправляють  її  в  зал  чекання  перед  похоронною  процесією. Це  лише  одна  історія. А  такі  випадки  зараз, на  жаль,  не  поодинокі.   

Та  що  ж  про  це  думає  сучасна  молодь?  Близько  65%  молодих  людей  думають,  що  син  вчинив  правильно.  І  лише  35%  відреагували  на  вчинок  чоловіка  негативно.

Кожному  з  нас  відомо  про  Другу  Світову  війну,  в  якій  загинуло  багато  людей. Та  для  молодого  хлопця  2012  року  нічого  не  варті  вчинки  солдатів,  котрі  віддали  життя  за  свою  країну.  За  свої  сімї.  За  нас,  за  майбутнє  України.  Навіть  це  для  них  не  є  цінністю.

 Однією  з  рис  справжньої  людини  для  котрої  моральні  цінності  займають  якесь  місце  в  житті  є  толерантність. Англійською – готовність  бути  терплячим.  Українською – здатність  терпіти  щось  або  когось  і  бути  стриманим  і  стійким. Та  на  жаль,  жодне  з  цих  значень  не  притаманне   дітям  21  століття. Принципи  толерантності  маловідомі  для  сучасного  населення  нашої  країни. Так  само,  як  і  населенню  багатьох  інших  країн.  Адже,  судячи  з  вчинків,  слів,  котрі  переважають  зараз.  Можна  сказати  тільки  зараз  про  агресивність і  нетерплячість.  Але  аж  ніяк  про  розуміння  почуттів  і  переживань  оточуючих  людей.

Для  кожного  українця  святими  були  символи  його  країни:  калина,  мова,  вишитий  рушник,  золотий  колосок,  що  тягнеться  до  неба. Все  це  і  зараз  повинно  бути  символами  миру  та  згоди,  доброти, милосердя, людяності.  Кожен  третій  сучасний  українець  вважає, що  це  уже  не  цінність.  І  це  не  треба  берегти. Молодь  із  зневагою  ставиться  і  до  рідної мови. Мови,  котра  колись  зуміла  відродити  наш  народ. Мова  сучасної  молоді  переповнена  сучасними  русизмами  і  так  званим  суржиком.  Біля  10%    людей  взагалі  вважають  українську  мову  рідною.  То  ж  чи  можна назвати  таких  людей  «українцями»?

Але все ж головна проблема молоді - спілкування. Лексичний словник сучасної дівчини чи юнака бідний у порівнянні з попередніми поколіннями. Багато слів витісняються нецензурною лексикою. Жорсткі вирази ріжуть не тільки слух, а й душу. Недарма народ каже: "Від теплого слова і лід розмерзає, а гостре словечко коле сердечко".

 Проаналізувавши  всі  факти  і  відомості, що  були  згадані  раніше,  можна  сміливо  сказати,  що  в  людському  житті  настала  криза  моралі. Ні  добро, ні  любов  не  є  предметом  поваги. Це  є  вагомим  чинником  для  того,  щоб  обговорювати  цю  проблему.  То  ж  кожен  з  нас  повинен  свій  внесок  для  вирішення  цієї  проблеми.