Дорога до серця людини потребує багатьох зусиль.
Щоб доторкнутися до найпотаємніших куточків нашої душі, до нашого серця, необхідно знайти правильний підхід.
Та чому цей шлях вважається найламкішим? І якими є дороги до нашого серця?
Зі свого досвіду скажу, що ключі до серця вихователя, а також до учня знаходяться через спілкування. І від того, як людина вміє слухати, говорити, мислити залежить чи отримає вона чарівного ключика.
Якщо учень шанує свого наставника, не сперечається з ним і знаходить спільну мову, то для нього наставник відкриває своє серце.
Але найважливішим є те, щоб вихователь знайшов дорогу до сердець своїх вихованців. Для цього він повинен по-перше, любити дітей, а по-друге - бути з ними щирими, ввічливими, обачливими, справедливими. Це є дуже важливим аспектом у формуванні відносин з учнями. Але ж чому цю дорогу називають найламкішою?
Знову ж таки, спираючись на свій досвід, можу сказати, що шлях до серця дитини може перерватися, якщо на дитину необачно підняти голос, робити часті некоректні зауваження, піддавати нещадній критиці.
Кому ж сподобається, неналежне ставлення з боку вихователя? Мабуть не знайдеться таких. В такому раз івихованець ображається на вихователя, що є великою перешкодою для встановлення стосунків.
Отже, я можу зробити такий висновок - щоб знайти дорогу до людського серця, потрібно ставитися до людини щиро, бути чесним перед нею, шанувати її, підтримувати, допомагати.
Але найламкішою є дорога до серця через те, що іноді людину можна скривдити, розізлити, завдати болю, навіть не підозрюючи про це.
Тому будьте обережними зі своїми словами та вчинками, якщо не хочете втратити дійсно дорогу для вас людину.
Щоб доторкнутися до найпотаємніших куточків нашої душі, до нашого серця, необхідно знайти правильний підхід.
Та чому цей шлях вважається найламкішим? І якими є дороги до нашого серця?
Зі свого досвіду скажу, що ключі до серця вихователя, а також до учня знаходяться через спілкування. І від того, як людина вміє слухати, говорити, мислити залежить чи отримає вона чарівного ключика.
Якщо учень шанує свого наставника, не сперечається з ним і знаходить спільну мову, то для нього наставник відкриває своє серце.
Але найважливішим є те, щоб вихователь знайшов дорогу до сердець своїх вихованців. Для цього він повинен по-перше, любити дітей, а по-друге - бути з ними щирими, ввічливими, обачливими, справедливими. Це є дуже важливим аспектом у формуванні відносин з учнями. Але ж чому цю дорогу називають найламкішою?
Знову ж таки, спираючись на свій досвід, можу сказати, що шлях до серця дитини може перерватися, якщо на дитину необачно підняти голос, робити часті некоректні зауваження, піддавати нещадній критиці.
Кому ж сподобається, неналежне ставлення з боку вихователя? Мабуть не знайдеться таких. В такому раз івихованець ображається на вихователя, що є великою перешкодою для встановлення стосунків.
Отже, я можу зробити такий висновок - щоб знайти дорогу до людського серця, потрібно ставитися до людини щиро, бути чесним перед нею, шанувати її, підтримувати, допомагати.
Але найламкішою є дорога до серця через те, що іноді людину можна скривдити, розізлити, завдати болю, навіть не підозрюючи про це.
Тому будьте обережними зі своїми словами та вчинками, якщо не хочете втратити дійсно дорогу для вас людину.
Немає коментарів:
Дописати коментар