Відкрита виховна година

«Батько – приклад
для дитини»

 

Розробила:

Майстер-вихователь 

Сова З.А. (2011 р.)

 Традиційна роль батька у сім’ї загальновідома.З давніх часів у нашого народу чоловік користувався особливою повагою і пошаною. Мужність чоловіка полягає в тому, щоб захищати свій край, оберігати дітей, дружину, дбати про добробут своєї сім’ї. Кожен юнак – це насамперед майбутній батько. Якими будуть батьки, такою буде і Батьківщина, бо Батьківщина – від слова батько.

Вона  у вас одна, як і батько – один. Її не вибирають. Батьківщина – це наш дім, у якому живуть найдорожчі на світі люди – батьки, і стежина, яка веде до нашого дому.

Роль батька в сім’ї велика. Батько – це та тверда рука, на яку можна сміливо спертися. роль чоловіка – батька визначається його відповідальністю.

         Справжній чоловік мусить бути  відповідальним за себе, свою сім’ю, роботу, свій народ. Батько – основний годувальник сім’ї. Він повинен навчати дітей, особливо хлопців, різних ремесел. Адже з того, як вихована дитина, що вона знає і вміє, можна судити про її батьків. Виховання дітей залежить тільки від батьків. Якщо в сім’ї панує культ книги, той діти будуть читати, усім цікавитися, якщо вдома – злагода, повага між батьками, то й діти будуть так ставитися до своїх майбутніх чоловік чи дружин. Які ж традиції виховання у сім’ї збереглися до нашого часу?

         Головою родини був батько. Його слово було вагомим і авторитетним.

         Що наказав – батько те мусило виконуватись беззаперечно. Батько був і господарем, і воїном, і люблячим, але скупим на слова, чоловіком.

         Батьків приклад у сім’ї мав особливе значення. Батька першим брав на руки новонароджене дитя.

         Батько сам робив колисочку. Перший раз виносив дитину надвір, показував сонцю. Повернувшись до хати, клав дитя, промовляючи:

Будем сонце любити.

Долю твою берегти,

Щоб клопоти відійшли

Від твоїх плечей дитячих.

Батько сповідував усі народні звичаї і традиції. На свят вечір він виконував традиційні різдвяні дійства: обходив хату, худобу, закликав мороз на вечерю, розпочинав Святу вечерю, називав колядниками членів своєї родини, яким потрібно було співати колядки. Так само й на інші свята роль батька була провідною. Батько привчав дітей до праці і дисципліною. Особливо це стосується виховання синів. У батьківській хаті діти вчилися всякому ремеслу. Суворо питав батько у того, хто своїм вчинком  ганьбив рід.  

Батьків приклад має особливе значення, адже сини намагаються наслідувати батька. Можливо, той наприклад не завжди гідний наслідування, але діти йому бачать. Недарма у народі кажуть: «Яка гребля – такий млин, який батько – такий син», «Які самі, такі й сини», «Яблуко від яблуні далеко не впаде» та інші.

         Слово батька повинно бути вагомим та авторитетним. Батькове слово. Чи завжди воно у пошані у сучасних сім’ях? Не треба кривити душею: у багатьох родинах воно втратило свою вагу внаслідок підміни традиційних форм моралі  демократизмом і вседозволеністю. Руйнуються наші національні родинні цінності, наші «духовні вітрила», без яких вже заносить нашого державного і родинного корабля на в той бік.

         Батько повинен підтримувати авторитет своєї родини. Саме це змушувало у всі часи спідкувати за своєю поведінкою, бути зразковим прикладом, щоб увічнити у родоводі пам’ять про себе. Але траплялися випадки, коли поганий вчинок діда чи прадіда відбивався і на долі потомків, хоч вони не були до того причетні.

         На батьків зрадників дивилися з презирством, особисто діти. Тяжко жити баз батька. особливо синам. Про це говорять рядки вірша В. Симоненка

У Івася немає тата,

Не питайте тільки чому.

Лиш від матері ласку знати

Довелося хлопчині цьому.

Але в грудях жаринка стука

Є завітне в Івася одно –

Хоче він, щоб узяв за руку

І повів йому тато в кіно.

Ну нехай би смикнув за вухо,

Хай нагримав би раз чи два, -

Все одно він би татка слухав

І ловив йому би його слова…

         Найтоншою мірою совісті чоловіка є йому ставлення до жінки. Вміти любити свою дружину, матір своїх дітей, дбати про її здоров’я, оберігати від хвороби, втоми, несправедливості.

         Хлопці повинні цінувати жіночність своїх подруг. Дівчина – це майбутня мати. Тому  кожен хлопець повинен проявляти благородство.

         Не знала Україна лихослів’я. Навіть грубих слів не личило вживати. Помилковим є принцип деяких батьків: «ми виросли в нестатках – то нехай хоч діти їх не знають». Звідси – неробство, споживацтво, здирництво. У народі кажуть: «За одного битого двох небитих дають», «Не слухав батька малим, то не послухає й великим», «Скоріше батько вигодує 10 дітей, ніж 10 дітей одного батька». Батькове слово. Чи завжди воно у нас у пошані?

Батьки і діди передають у спадок дітям те, що знають самі. Не слід нехтувати цими знаннями, а вчили лише доброму:

-         щоб Бог оберігав тебе від усяких хвороб та зла – тримайся біля нього;

-         ні про кого погано не говори;

-         ні на кого не злись;

-         чужого не бери;

-         поважай старших;

-         роби добро людям;

А ще вчили, щоб обминути всі нещастя, людина  повинна не менше чотирьох разів на рік очищати свою душу, тобто сповідатися у своїх гріхах. Мудрими батьками вважалися ті, які вміють виховати хороших. добрих дітей. Хороші або погані діти – це дзеркало поведінки батьків.

         Колись для молоді були неписані норми поведінки. Дівчина могла бути з хлопцем  на вулиці до заходу сонця. Тепер же безсоромно стоять обнявшись у транспорті, викликаючи цим людське обурення.

         Хороший чолові є хорошим господарем не лише у своїй сім’ї, а й у державі.

Багато наших чоловіків навіки прославили своє життя подвигами і мудрими справами. Це і князі Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Данило Галицький, митрополити П. Могила та І. Огнієнко, гетьмани П. Дорошенко, П. Сагайдачний, народні месники О.Довбуш, С. Наливайко, І. Гонта, М. Залізняк і багато інших мужніх чоловіків. Усі ми захоплюємося життям запорізьких козаків, подвигами і суворою дійсністю часів визвольних воєн. В яких тільки неволях і полонах не було наших славних предків!

І згадав сирота Степан у неволі

Свою рідну далеку Україну,

Нерідного батька старого,

І косинка вороного,

І нерідную сестру Ярину.

Плаче – ридає,

До Бога руки здіймає,

Кайдани ламає,

Утікає на вольную волю…

Уже на третьому полю

Турки-яничари догнали,

До стовпа в’язали,

Очі виймали,

Гарячим залізом випікали,

в кайдани кували,

В тюрму посадили

Та й замурували.

На жаль, наша Україна у свій час втратила багато славних господарів, вчених, полководців. Багато наших чоловіків загинуло у війнах. І хтозна, як би ми жили зараз, коли б не ці втрати. Отож відновити справжнього господаря, виховати йому належить усім нам.

Як писав В. Симоненко:

Прости мені, земле, дурість мою,

Прости, коли щось не вмію.

Я дурість ледачу працею вб’ю,

Під зливою дум змужнію.

Літа не чекають. Мій шлях не легкий,

Спішу все пізнать, збагнути.

Прости мені, земле, коли не такий,

Як треба синам твоїм бути.

Замість того, щоб творити добро на землі, ростити дітей, славним синам у всі віки довелось багато воювати, пролити своєї й ворожої крові. Напевно, нашій рідній землі так на роду написано – захищатись, відстоювати свою землю і волю.

Тільки велика любов до своєї родини та рідного краю допомагали вистояти і вижити. Імена багатьох чоловіків різних поколінь прославили Україну на усі часи. Їх спалювали живцем, виколювали очі, закопували живими в землю, на їхніх очах катували рідних. Та вони не корились. Пишається земля своїми синами. Кажуть, що людина живе доти, поки про неї пам’ятає хоч одна людина на землі. Про багатьох пам’ятають. Як шанує син свого батька, так і йому шануватимуть діти.

Ми буваємо іноді черствими у стосунках з батьками. В одній російській пісні є слова: «день за днем покидает наш дом…»Вдумаємося у них. Кожен прожитий день зменшує ту кількість відведених Богом днів, що ми будемо жити разом з батьками.

Не треба соромитись сказати лагідне слово своєму батькові, поцілувати маму і запропонувати їй свою допомогу. Не соромтеся проявити ніжність до своїх батьків, бо наступить час, коли гірко пожалкуєте, що так мало сказали теплих слів своїм найдорожчим.

Батько завжди залишає свій слід у синові. То ж нехай той слід буде добрим.

         Ви – молоді люди, яким незабаром будувати свою сім’ю і нашу державу. Ви живете в різних родинах: багатодітних і малодітних, заможних і бідних, благополучних і неблагополучних. І хочеться, щоб всі кращі традиції і звичаї ви взяли у свої молоді сім’ї, а все погане що ви бачили у своїх сім’ях, забували, хоч це і нелегко. Майбутнє вашої сім’ї у ваших руках. Хочеться, щоб всі були щасливими у сімейному житті, тобі буде щаслива і багата наша Україна.